Дитина Нічого Не Їсть. РХП?

Галина Костяк

Харчовий терапіст в методі SOS, дитячий нутриціолог

Катерина Слив’як

Сімейний лікар, консультант з грудного вигодовування та харчування малюків, харчовий терапіст в методі SOS

Дитина – це особа до досягнення 18-річного віку, тому проблема «дитина нічого не їсть» охоплює дуже широкий віковий діапазон, відповідно і різний спектр проблем.

Зміст

Дитина не їсть: поширеність проблеми
Чому дитина не їсть?
Обмежений апетит
Неофобія та інші природні стадії розвитку
Вибагливість у їжі
Розлади, при яких дитина нічого не їсть
Розлади харчової поведінки (РХП)
Розлади годування у дітей
Що таке педіатричний розлад годування (PFD)?
Що таке ARFID?
Розлад харчування, як червоний прапорець розладу аутистичнго спектру (РАС)
Висновок

Дитина не їсть: поширеність проблеми

Різноманітні дослідження припускають, що в середньому від ¼ до ⅓ дітей стикаються з певним видом проблем у харчуванні чи зростанні в певний час протягом перших 10 років життя. Лише близько від ⅓ до ½ дітей «переростуть» ці проблеми протягом 2-3 років.

Важливо рано виявляти такі проблеми, адже згідно одного дослідження за участю дітей 7-12 років, які мали проблеми з вибірковістю, це прогресувало з віком і погіршувало вагу дитини, зріст і індекс маси тіла.

Чому дитина не їсть?

Ймовірні причини:

обмежений апетит через помилкову оцінку харчування батьками/опікунами;
неофобія та інші природні стадії розвитку;
вибагливість у їжі (“вибірковий, вибагливий їдець”);
розлади харчової поведінки та харчування;
порушення розвитку.

Розберемо детальніше кожну із цих причин далі.

Увага! Ця стаття не має на меті здійснення діагностики та є лише рекомендацією для подальших консультацій з кваліфікованими спеціалістами.

Обмежений апетит

Обмежений апетит через помилкову оцінку харчування батьками/опікунами.

Найважливішою характеристикою неправильного сприйняття поганого апетиту є надмірне занепокоєння батьків, незважаючи на нормальний ріст. Батьки зазвичай сприймають генетично малих дітей з відповідно «малим» апетитом як таких, що погано їдять.

Проводилося дослідження, де взяли участь понад 400 дітей, з яких 30% були описані батьками як такі, що погано їдять. Ці 30% дітей були дещо меншими, ніж діти з контрольної групи, однак споживання відносно розміру тіла було еквівалентним нормальному харчуванню і відповідало потребам у поживних речовинах.

Батьки не усвідомлюють, що темпи росту сповільнюються до кінця першого року з одночасним зниженням апетиту. Неправильне сприйняття може стати причиною труднощів з годуванням, якщо стурбовані батьки застосовують неправильні методи годування.

Неофобія та інші природні стадії розвитку

Однією з харчових моделей поведінки дитини, яка викликає неабияку стурбованість у батьків, є харчова неофобія. Харчова неофобія характеризується відмовою дитини від нових або незнайомих продуктів, як візуально, так і з точки зору смаку.

Наприклад, дитина може любити і з задоволенням їсти макарони в соусі болоньєзе, але макарони в шпинатному соусі – це вже візуально новий продукт, тому дитина з неофобією може від них відмовитись. Ще один приклад: почався сезон кавунів, який припав на період неофобії дитини, тому дитина може відмовитись навіть спробувати його.

Неофобна поведінка може проявлятися ще в перший рік життя, але найчастіше посилюється у віці 18–24 місяців, що пов’язано з підвищеною рухливістю дитини. Це етап, який зрештою минає самостійно.

Варто зазначити, що період харчової неофобії збігається з уповільненням темпів росту і розвитку дитини. Це може викликати тривогу в батьків, оскільки вони нерідко пов’язують зміни у харчуванні зі сповільненням зростання. У відповідь вони можуть обрати неправильні стратегії заохочення до їжі.

Як наслідок, природна стадія розвитку, яка не потребує лікування, може перерости в серйозніші проблеми з харчуванням, що вже вимагатимуть корекції.

Перший важливий період природного розвитку, коли дитина відмовляється їсти те, що пропонують батьки – це вік близько 12 місяців, на цьому етапі дитина починає усвідомлювати, що вона є окремою особою і що вона може почати робити те, що хоче, а не те, що хочуть дорослі. Дитина розвивається та усвідомлює все більше та більше речей навколо себе – це називається когнітивним розвитком.

Когнітивний розвиток відбувається постійно та має періоди. Коли дитина переходить з одного періоду в інший, так би мовити «розумнішає», тоді це може супроводжуватися погіршенням апетиту, поведінки за столом, вираженістю вибірковості. Наступні зміни у розвитку, як правило, відбуваються між 2-3 роками, 5-7 роками та 9-11роками.

Вибагливість у їжі

Вибагливе/вибіркове харчування є поширене і важливо розуміти, що нормою є те, що діти віддають перевагу певним продуктам, їдять різний об’єм щодня або раптово припиняють любити продукти, які вони тільки вчора любили.

Важливо пам'ятати, що діти тільки вчаться: знайомі продукти заспокоюють, а нові продукти можуть лякати. Хоча вибагливе харчування може обмежити різноманітність раціону дитини, воно, як правило, не призводить до значних нестач у поживних речовинах.

Вибагливі їдці зазвичай споживають достатньо різноманітних продуктів, щоб задовольнити свої потреби в харчуванні.

Ознаки вибіркового харчування:

Вибагливі їдці зазвичай їдять щонайменше 30 різних продуктів;
Вони можуть їсти одну й ту саму їжу знову і знову, а потім раптово перестати їсти цю їжу, але через деякий час (приблизно 2 тижня перерви) починають їсти її знову;
Якщо покласти нову їжу на їхню тарілку вони можуть спокійно сприймати її на тарілці чи поруч тарілки, навіть можуть доторкнутись чи спробувати на смак. Як правило, відсутній плач, істерики біля нової їжі;
Вони їдять хоча б один продукт із більшості категорій харчування (білки, вугдеводи, овочі, фрукти, жири) і текстури (пюре, м'яка їжа, хрустка, тверда тощо);
Вибагливі їдці часто їдять іншу їжу, ніж інші члени сім'ї, але зазвичай їдять разом із сім'єю. Щоб поїсти їм не потрібно їсти окремо та наодинці в окремому приміщенні;
Вибагливі їдці додають нові продукти до свого раціону за 20-25 кроків взаємодій з їжею;
Вибіркове харчування триває менше 2 років.

А що, якщо це більше, ніж вибіркове харчування? Тоді ми можемо говорити про розлади.

Розлади, при яких дитина нічого не їсть

У харчуванні дітей можна виділити два види розладів, які є серйозною проблемою і причиною чому дитина нічого не їсть:

розлади харчової поведінки;
розлади годування у дітей.

Це два різних поняття, хоч і звучать вони схоже. Розглянемо визначення кожного з них.

Розлади харчової поведінки (РХП)

Розлади харчової поведінки – характеризуються важкими і постійними порушеннями в харчовій поведінці і пов'язані з тривожними думками та емоціями.

Типи розладів харчової поведінки, які пов’язані зі споживанням малої кількості їжі або категоричною відмовою від неї:

Нервова анорексія, яка характеризується наступними ознаками:

людина стурбована виглядом власного тіла;
надмірний контроль власної ваги та форм;
низьке споживання калорій;
виснажливі тренування;
дієти та обмеження;
дієтичні добавки для зниження ваги;
голодування;
очистки організму (викликання блювоти, діареї, надмірного сечовипускання);
критично низька вага для нормального функціонування організму, росту та розвитку (однак існують інші види анорексії, де вага є в нормі);

Нервова булімія:

людина також людина стурбована виглядом власного тіла;
надмірний контроль власної ваги та форм;
відмінна ознака від нервової анорексії – нормальна вага для функціонування організму, надмірна вага або ж навіть ожиріння;
присутні епізоди неконтрольованих переїдань висококалорійної їжі з подальшими очистками організму (викликання блювоти, діареї, надмірного сечовипускання) і/або виснажливі тренування, низькокалорійні дієти.

Розлад уникання/обмеження споживання їжі (ARFID):

сприйняття власної ваги та форми тіла не є причинами уникання певних продуктів та обмеження кількості їжі;
людина з ARFID має негативні почуття з приводу запаху, смаку або текстури певних продуктів і/або має страх можливих наслідків від вживання певної їжі (страх вдавитись, страх блювоти) може не відчувати голоду і не мати інтересу до їжі;
уникнення та обмеження їжі настільки виражені, що присутня значна втрата ваги або неможливість досягти очікуваного збільшення ваги у дітей.

Розлади харчової поведінки, пов’язані з обмеженням їжі, такі як анорексія та булімія, найчастіше виникають у підлітків (11-18 років), коли вони починають усвідомлювати своє тіло та зовнішність. У дітей молодшого віку (немовлят, малюків, дошкільнят і молодших школярів) ці розлади зустрічаються набагато рідше, оскільки вони ще не мають такого сприйняття.

У цій статті ми не розглядатимемо розлади харчової поведінки, характерні для підлітків і дорослих, а зосередимося на тому, чому діти віком 0-12 років можуть відмовлятися від їжі.

До дітей молодших за підлітків найчастіше розповсюджується такий тип розладу харчової поведінки, як ARFID. Тому цей розлад та інші причини чому дитина 0-12 років не їсть детальніше розглянемо далі у статті.

Розлади годування у дітей

При розладах годування у дітей – дитина не їсть і не п'є достатньої кількості їжі чи рідини або достатньо широкого асортименту їжі, щоб досягти та підтримувати відповідний ріст та розвиток.

Іншими словами, до дитини можна застосовувати поняття розладу годування, якщо вона не може їсти ту їжу або кількість їжі, яку можуть їсти інші діти її віку, як наслідок у них виникають проблеми зі здоров’ям, харчуванням, навичками чи поведінкою.

Батьки стикаються з труднощами під час годування своєї дитини, це має прямий і драматичний вплив на всю сім’ю, що часто може призвести до значного сімейного стресу або почуття невдачі.

Це може призвести до того, що всі члени сім’ї бояться часу прийому їжі, взаємодія між дитиною та одним або обома батьками стає складною, а розклад дня зосереджується на годуванні дитини.

Що таке педіатричний розлад годування (PFD)?

Педіатричний розлад годування (PFD) визначається як порушення перорального прийому їжі, яке не відповідає віку, триває щонайменше 2 тижні та пов’язане з медичними, харчовими, харчовими навичками та/або соціально-емоційними проблемами.

Іноді дитина не їсть і не п’є в тій кількості чи різноманітності, які їй потрібні для росту та здоров’я. Це не тільки тому, що вона «вибаглива в їжі». Зазвичай є основна причина.

Ці причини часто можна зрозуміти, подивившись на конкретні області, які називаються доменами (сферами).

Чотири важливі сфери, пов’язані з PFD, це медична, нутрітивна, навички годування та психосоціальна сфера. Проблема в одній сфері може призвести до проблем в будь-якій з інших сфер.

Медична

Для розуміння: процес прийому їжі – це складне завдання, яке включає в себе все тіло, що працює як єдине ціле. Це займає 26 м'язів і 6 черепних нервів, що працюють у ідеальній гармонії для переміщення їжі та рідини через тіло.

Можливі ознаки та симптоми в цій сфері:

утруднене дихання під час годування і без;
зміна кольору губ або обличчя під час їжі або пиття;
пітливість під час їжі або пиття;
рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів;
плач, вигинання, кашель, гримаси під час їжі або пиття;
підозра на харчову алергію;
часті зміни молочної суміші;
блювота;
проблеми з травленням;
дитина ніколи не здається голодною;
фізичний дискомфорт під час їжі або пиття.

Нутрітивна сфера:

Збалансоване харчування є основою росту і розвитку. Унікальні нутритивні потреби дитини можна задовольнити кількома способами. Дитина може їсти всю необхідну їжу через рот. У деяких випадках може знадобитися, щоб дитина також пила харчову добавку або отримувала їжу через зонд. Незалежно від того, чи їсть немовля або дитина через рот або через зонд, хороше харчування дозволяє їм рости та розвиватися.

Можливі ознаки та симптоми в цій сфері:

дитина не в змозі їсти або пити достатньо, щоб рости або підтримувати гідратацію;
недостатня або занадто швидка зміна ваги;
дефіцит певного мікроелементу чи вітаміну, наприклад, заліза, кальцію;
потреба в харчових добавках;
залежність від певного виду їжі для харчування;
потреба в ентеральному харчуванні, зонді для харчування;
закреп;
обмежена різноманітність раціону відповідно до віку;
занадто мало фруктів та/або овочів;
обмежене або повне відсутність джерела білка;
занадто мало продуктів, що споживаються регулярно.

Сфера навичок годування

Щоб навчитися вміло та зручно їсти, потрібен розвиток сенсорної інтеграції та рухової координації, що дає змогу дитині смоктати, ковтати, кусати та жувати.

Можливі ознаки та симптоми в цій сфері:

утруднене, шумне дихання або задишка;
кашель, задуха, блювотний рефлекс або блювота;
гучне та/або важке ковтання;
не в змозі їсти або пити достатньо для оптимального росту;
занадто короткий час прийому їжі (< 5 хвилин);
надмірно довгий час прийому їжі (> 30 хвилин);
потреба в густих рідинах;
потреба в спеціальному харчуванні або модифікованій текстурі їжі;
потреба в спеціальних стратегіях, позиціонуванні або обладнанні.

Психосоціальна сфера

Коли діти демонструють труднощі у поведінці під час їжі, вони показують, що їсти їм у цей час неприємно або важко.

Позитивний досвід харчування формує внутрішню мотивацію, яка, у свою чергу, призводить до довгострокового успіху годування.

Можливі ознаки та симптоми у цій сфері:

неможливість прийти або залишитися з сім'єю під час їжі;
відмова їсти запропоноване або їсти взагалі;
проблемна поведінка під час їжі;
не може їсти з іншими присутніми;
дитина виявляє стрес, занепокоєння або страх під час їжі;
стрес, хвилювання або страх батьків/опікунів під час годування дитини;
наявність підкупів, погроз, криків під час їжі;
потреба у відволіканні та/або винагороді за прийом їжі;
неприємні взаємодії між батьками/опікунами і дитиною під час їжі.

Червоні прапорці

Які червоні прапорці можуть свідчити про те, що варто звернутися до спеціаліста?

Годування, що спричиняє задуху, блювотний рефлекс, блювоту та/або кашель;
Обмежені харчові вподобання;
Труднощі з підтримкою забезпечення поживних речовин та/або гідратації;
Залежність від годування через зонд або пероральних добавок;
Утруднене жування або ковтання;
Втома під час годування;
Дитина відмовляється їсти або пити;
Труднощі з прийомом їжі в певних ситуаціях;
Батьки та опікуни відчувають стрес або перевтому.

Що таке ARFID?

ARFID (Avoidant/Restrictive Food Intake Disorder) – це розлад харчової поведінки, що проявляється в обмеженому споживанні їжі, відмові від певних продуктів або груп продуктів через специфічні причини, такі як текстура їжі, колір або смак, або через страх перед негативними наслідками харчування (наприклад, блювота чи болі в животі).

Критерії цього розладу:

1. Порушення прийому їжі або годування (наприклад, явна відсутність інтересу до їжі, уникнення через сенсорні характеристики їжі; занепокоєння щодо негативних наслідків їжі), що проявляється постійною нездатністю задовольнити відповідні нутрітивні та/або енергетичні потреби, пов’язані з одним (або декількома) з наступного:

Значна втрата ваги (або відсутнє очікуване збільшення ваги або сповільнення росту у дітей).
Значний дефіцит харчування.
Залежність від ентерального харчування або пероральних харчових добавок.
Виражене втручання в психосоціальне функціонування.

2. Порушення харчової поведінки не пов’язане з супутнім захворюванням або не пояснюється іншим психічним розладом. Якщо порушення харчової поведінки виникає в контексті іншого психічного розладу, тяжкість порушення харчової поведінки перевищує ту, що звичайно пов’язана зі станом або розладом, і вимагає додаткової клінічної уваги.

3. Занепокоєння стосовно харчування, що не можна пояснити відсутністю доступної їжі чи пов’язаною культурно схваленою практикою. Цей розлад харчування не спостерігається виключно під час анорексії чи булімії, і немає ознак порушення сприйняття власної ваги або форми тіла.

Ознаки ARFID

Оскільки ARFID включає низку різних типів труднощів, які сприяють уникненню або обмеженню споживання їжі, існує широкий спектр можливих ознак і симптомів, не всі з яких обов’язково виникнуть у однієї людини.

Можливі ознаки ARFID включають:

Споживання певної кількості продуктів, але загалом набагато менше їжі, ніж необхідно для збереження здоров’я.
Важко розпізнати, коли є відчуття голоду.
Відчуття ситості лише після кількох шматків і змушування себе з’їсти більше.
Тривалий час прийому їжі/їсти їжу стає обов’язком.
Повна відсутність їжі, особливо коли зайнятий чимось іншим.
Чутливість до особливостей деяких харчових продуктів, таких як текстура, запах або температура.
Здається «вибагливим їдцем».
Завжди однакові страви.
Завжди їсть щось відмінне від інших.
Вживання лише їжі подібного кольору (наприклад, бежевого).
Намагання уникати громадських заходів, де була б їжа.
Сильні хвилювання під час їжі, дуже ретельно пережовування їжі, маленькі ковтки і відкушування тощо.
Втрата ваги (чи відсутній приріст ваги, як очікувалося).
Розвиток дефіциту харчування, наприклад анемії через недостатню кількість заліза в раціоні.
Необхідність приймати добавки, щоб переконатися, що потреби в харчуванні та енергії задоволені.

Розлад харчування, як червоний прапорець розладу аутистичнго спектру (РАС)

Розлад спектру аутизму (РАС) – це порушення нейророзвитку, що характеризується дефіцитом соціального спілкування та наявністю обмежених інтересів і повторюваної поведінки.

Деякі дослідження показують, що від 4% до 23% людей з розладом харчової поведінки також мають розлад аутистичного спектру. Деякі дослідження показують, що анорексія є найпоширенішим розладом харчової поведінки серед людей із аутизмом.

Чому у людей із аутизмом також розвивається розлад харчової поведінки?

У багатьох людей з аутизмом сенсорна обробка відрізняється, і вони можуть вважати запах, смак і текстуру певної їжі неприємними або відразливими. Для деяких людей це може призвести до дуже обмеженої дієти, а іноді може призвести до розвитку розладу харчової поведінки.

Висновок

Проблеми з харчуванням у дітей є багатогранними і можуть бути пов’язані як з природними етапами розвитку, так і з серйозними медичними або психологічними станами. Важливо розрізняти між звичайною вибірковістю в їжі та більш серйозними розладами, такими як ARFID або розлади харчової поведінки.

Батьки повинні бути уважними до змін у харчових звичках своїх дітей і звертатися за допомогою до фахівців, у разі, коли проблеми з харчуванням зберігаються або погіршуються, або ж впливають на ріст та розвиток дитини.

Джерела: